Суб'єкти права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі
Суб'єкти права інтелектуальної власності на винаходи,
корисні моделі, промислові зразки і компонування ІМС
Відповідно до Статті 421 ЦК України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до Кодексу, іншого закону чи договору.
Таким чином до суб'єктів права інтелектуальної власності на об’єкти промислової власності відносяться особи (юридичні і фізичні), які беруть участь у відносинах, пов'язаних зі створенням, набуттям і використанням винаходів, корисних моделей, промислових зразків та компонування інтегральних мікросхем. До їх числа відносяться: автори (винахідники), патентовласники і правонаступники авторів (винахідників) та патентовласників.
Автори винаходів, корисних моделей, промислових зразків, компонування інтегральних мікросхем.
Відповідно до статті 54 Конституції України, яка установлює право кожного громадянина на результат своєї інтелектуальної, творчої діяльності, одним з основних суб’єктів права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування ІМС є творець цих об’єктів. Тобто людина, результат інтелектуальної діяльності якої визначено таким, що він відповідає умовам придатності їх для набуття права інтелектуальної власності.
Для визнання особи автора відповідного об'єкта не має значення ні його вік, ні стан його дієздатності.
Поряд із громадянами України правами на зазначені об'єкти користаються особи без громадянства, що проживають на території України, іноземні особи й особи без громадянства, що мають постійне місце проживання за межами України.
Якщо у створенні винаходу, корисної моделі, промислового зразка, компонування ІМС брали участь кілька фізичних осіб, усі вони вважаються співавторами. Підставою для виникнення співавторства є спільна творча праця декількох осіб для вирішення конкретної задачі. При цьому не стільки важлива доля участі в спільній творчій роботі, скільки сама участь. Так, робота може бути почата однією особою, продовжена іншою, а довершена третьою. Не є обов'язковою ознакою такої спільної роботи і місце створення кінцевого результату, тобто для того, щоб особа могла бути визначена співавтором, необхідно, щоб ця особа внесла творчий вклад у розробку.
Не визнаються авторами (винахідниками) фізичні особи, які не внесли особистого творчого внеску у створення винаходу (корисної моделі), промислового зразка, компонування ІМС, а надали автору (винахіднику) тільки технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при його створенні і (або) оформленні заявки.
Спільна творча діяльність, що приводить до співавторства, може здійснюватися на підставі угоди.
Порядок користування правами, що належать співавторам, визначається угодою між ними. Від волевиявлення самих співавторів залежить і розподіл частки в належних їм правах на об'єкт. У випадку виникнення суперечки, частки встановлюються рівними, хоча кожний із співавторів вправі доводити, що його творчий внесок був більшим.
Необхідно зазначити, що відповідно до статті 428 ЦК України право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам спільно, може здійснюватися за договором між ними. У разі відсутності такого договору право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам, здійснюється спільно.
Статтею 423 ЦК України встановлено, особистими немайновими правами інтелектуальної власності є:
- право на визнання людини творцем (автором, винахідником) об'єкта права інтелектуальної власності;
- право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта
- права інтелектуальної власності.
Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності, не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом, і не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.
В законах України щодо охорони прав на винахід (корисну модель), промисловий зразок, компонування ІМС є статті, у яких зазначено, що:
- по-перше, право на одержання охоронного документа має винахідник, автор, або їхні правонаступники;
- по-друге, співавтори, що створили об'єкт промислової власності, мають рівні права на одержання охоронного документа, якщо інше не передбачено угодою між ними;
- по-треттє, питання зміни складу співавторів можуть вирішуватись протягом діловодства за заявкою за клопотанням, підписаним всіма співавторами;
- по-четверте, автору належить право авторства, що є невідчужуваним особистим правом і охороняється безстроково.
Що стосується Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі, то абзацом другим частини п’ятої статті 8 встановлено, що винахідник має право на присвоєння свого імені створеному ним винаходу (корисної моделі).
Охоронні документи, видавані на об'єкти промислової власності, обов'язково мають містити інформацію про автора, якщо автор спеціально не вказав, що бажає залишатися невідомим.
До майнових прав авторів об'єктів промислової власності відноситься право на винагороду.
Суперечки, що стосуються авторства, вирішуються в судовому порядку.
Правонаступники авторів винаходів, корисних моделей, промислових зразків, компонування інтегральних мікросхем
Власником майнових прав інтелектуальної власності на винахід (корисну модель), промисловий зразок, компонування ІМС можуть бути як автор (винахідник) так і його правонаступник. Правонаступником може бути особа, що одержала право інтелектуальної власності за законом або за договором.
Як уже зазначалось вище, основним суб’єктом права інтелектуальної власності є автор (винахідник) винаходу (корисної моделі), промислового зразку, компонування ІМС, якщо інше не встановлено Законом. Майнові права інтелектуальної можуть переходити в спадщину. У цьому випадку власником всіх майнових прав стає спадкоємець автора.
Право на володіння майновими правами інтелектуальної власності правами може мати й інший право- наступник, до якого права перейшли на законній підставі (на підставі закону або договору).
Статтею 427 ЦК України встановлено, що майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.
Право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам спільно, може здійснюватися за договором між ними. У разі відсутності такого договору право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам, здійснюється спільно (Стаття 428 ЦК України).
Закони України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» передбачають право автора (винахідника) передати право на одержання патенту будь-якій фізичній чи юридичній особі. Дана можливість може бути реалізована автором (винахідником) шляхом простої вказівки в заявці на видачу патенту імені майбутнього власника патенту (свідоцтва). Зрозуміло, що особа, яка буде зазначена як власник майнових прав інтелектуальної власності, має погодитись з тим, що йому передано таке право. Звичайно така передача права здійснюється на основі спеціального договору, укладеного між автором і майбутнім власником майнових прав інтелектуальної власності. Даний договір укладається за загальними правилами, установленими цивільним законодавством, і не потребує спеціальної реєстрації. Законами встановлена процедура зміни заявника. Автор (винахідник) винаходу, корисної моделі промислового зразка, компонування ІМС, що одержав патент на своє ім'я, може в будь-який момент передати на підставі договору права інтелектуальної власності будь-якій юридичній чи фізичній особі. Порядок і умови укладання таких договорів і їхньої реєстрації встановлений Законом. Правонаступник автора (винахідника) стає повноправним власником прав і може здійснювати всі права, що засвідчуються патентом (свідоцтвом), включаючи право на подальшу передачу прав інтелектуальної власності.
Особливої уваги заслуговує питання про власника майнових прав інтелектуальної по відношенню до об’єктів, що створені у зв’язку із виконанням трудового договору та на замовлення.
Чинним законодавством України передбачено, що особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт.
Що стосується майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, то відповідно до статті 429 ЦК України ці права належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором. Особливості здійснення майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, можуть бути встановлені законом.
Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати замовникові. ( Стаття 430 ЦК України).
Зазначене свідчить, що питання щодо власника права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку із виконанням службового завдання або на замовлення має бути більш чітко визначено спеціальними законами. Саме законами може бути передбачено порядок укладання зазначених договорів, істотні умови такого договору та наслідки його невиконання. Але у будь-якому разі автор (винахідник) має право на винагороду, що визначається відповідно до економічної цінності створеного ним об‘єкту і(або) іншої вигоди, яка може бути одержана працедавцем.
Як було зазначено вище майнові права інтелектуальної власності можуть належати кільком особам, як фізичним, так і фізичним і юридичним чи тільки юридичним. Відносини щодо здійснення майнових прав інтелектуальної власності, що належать кільком особам регулюються договором між ними. У разі, якщо такого договору немає, право інтелектуальної власності здійснюється на праві спільної власності. Особливістю такої власності є те, що, кожний зі співвласників має право використовувати об'єкт за своїм розсудом, але передавати права чи давати дозвіл на використання (тобто видавати ліцензію) жоден зі співвласників не має право без згоди на це інших.
У випадку смерті автора (винахідника) чи власника майнових прав інтелектуальної власності, суб'єктами майнових прав інтелектуальної власності стають спадкоємці. Спадкування цих прав здійснюється в загальному порядку і відбувається як за законом, так і за заповітом. Як вже було зазначено вище до спадкоємців переходять тільки майнові права інтелектуальної власності автора (винахідника). До них відносяться права на подачу заявки, на одержання охоронного документу, одержання винагороди чи компенсації, якщо майнові права інтелектуальної власності належать працедавцю. Особисті немайнові права творця розробки, зокрема право авторства, право на авторське ім'я, у спадщину не переходять і припиняються зі смертю автора. Це, звичайно, не означає, що авторство й інші особисті немайнові права померлого винахідника не охороняються після його смерті. Навпаки, вони охороняються безстроково, але вже не як суб'єктивні права. З позовом у захист прав автора можуть виступати спадкоємці творця розробки, хоча в самому законі дане право пряме не закріплено. Такий висновок можна зробити виходячи з загальних положень цивільного права, а також спираючи на аналогічне правило, що міститься в авторському праві. При спадкуванні майнових прав інтелектуальної власності до спадкоємців переходять ці права в повному обсязі. Однак період їхньої дії обмежений терміном дії, що залишився.
Якщо спадкоємців декілька, вони реалізують майнові права інтелектуальної власності, що перейшли до них, за взаємною згодою. Вони це можуть робити спільно, можуть наділити відповідними повноваженнями одного зі спадкоємців, можуть передати здійснення прав третій особі, наприклад, патентному повіреному, і т.д. Суперечки між спадкоємцями з цього приводу вирішуються в судовому порядку.
Оформлення спадкових прав в порівнянні з загальним порядком має деякі особливості. Звичайно, спадкоємці в підтвердження свого права, представляють свідчення про право на спадщину, видаване нотаріусом. Однак до винесення рішення про видачу охоронного документу, нотаріус не вправі видати посвідчення про право на його спадкування. Тому при подачі заявки на видачу патенту спадкоємці по сформованій практиці представляють інші документи, що підтверджують їхнє право на подання заявки. З одного боку, ними є документи, що свідчать про відкриття спадщини (посвідчення про смерть спадкодавця, рішення суду про оголошення його померлим), з іншого боку - документи, що свідчать про те, що заявник є спадкоємцем за законом (виписка з метричних книг, запис у паспорті про дітей, чоловіка, судове рішення про встановлення батьківства і т.д.) чи за заповітом (копія заповіту). Процедура оформлення заявки і ведення за нею діловодства здійснюється в звичайному порядку.
При переході в спадщину права інтелектуальної власності, що засвідчене вже охоронним документом, спадкоємці зобов'язані одержати в нотаріуса спеціальне свідчення про право спадкування патенту. У цьому свідченні повинне бути зазначено, хто й у якій частці успадковує майнові права інтелектуальної власності. Якщо в заповіті не визначені частки спадкоємців і між ними виникає спір відносно розділу майна, такий спір розглядається в судовому порядку по позові кожного зі спадкоємців.
