Оформлення прав інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі

Оформлення прав інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки в іноземних державах

В умовах переходу України до ринкової економіки суттєво змінився характер відносин, пов‘язаний із охороною об‘єктів промислової власності, зокрема винаходів. Якщо раніше права на результати інтелектуальної діяльності мала держава і декларувала свій обов’язок забезпечити їх практичне використання, то на цей час власник результатів інтелектуальної діяльності має сам опікуватись щодо забезпечення їх надійної правової охорони і визначення шляхів реалізації їх на ринку. Успішна комерційна реалізація конкурентоспроможності продукції і передових технологій без надійної правової охорони винаходів, які є їх основою, не дуже ефективна. Тому важливо мати чітке уявлення про необхідні дії та заходи, що дозволять досягти реальних успіхів на “ринку споживачів”. Доцільно розробити основні принципи стратегії охорони та використання прав на результати інтелектуальної діяльності, які при мінімальних витратах забезпечать можливість одержання максимальних переваг і прибутків авторам та їх правонаступникам в умовах ринкової економіки. Правова охорона об’єктів промислової власності надає реальну перспективу більш раціонально використовувати потенціальні можливості комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності. Право на винаходи, корисні моделі промислові зразки можливо одержати шляхом подання заявки на патент в компетентний орган (патентне відомство) держави і одержання патенту.

Статтею 37 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі“ передбачено, що будь-яка особа має право запатентувати винахід (корисну модель) в іноземних державах за умови попереднього подання заявки на винахід (корисну модель) в Україні. Якщо протягом трьох місяців від дати подання зазначеної заявки до заявника не надійде повідомлення про віднесення заявленого винаходу (корисної моделі) до державної таємниці, то у заявника немає перешкод до подання заявки в патентне відомство іноземної держави. За клопотанням заявника йому надсилається повідомлення щодо можливості патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах раніше зазначеного строку.

Комплекс заходів, які спрямовані на одержання правової охорони на винахід(корисну модель), промисловий зразок і здійснюються відповідно до національних законодавств держав патентування чи міжнародних договорів, дістав назву патентування. До цих заходів відноситься:

• визначення доцільності патентування,
• визначення об`єкту патентування,
• вибір країн патентування,
• вибір процедури патентування,
• підготовка заявки на винахід для патентування в іноземних державах,
• подання заявки на патент у відповідні іноземні патентні відомства,
• сплата зборів за юридично значимі дії при здійсненні діловодства за заявкам на патенти та одержаним патенту, а також послуг патентних повірених,
• ведення листування з патентними відомствами у процесі проведення експертизи за заявкам на патент,
• одержання патенту на винахід,
• підтримання чинності патенту у відповідності до національних законодавств,
• ведення листування з адміністративними і судовими органами в разі порушення справ про патенті спори , а також інші дії.

Реалізацію патентних прав та контроль за правомірністю їх використання третіми особами здійснює власник патенту.

Визначення доцільності одержання прав інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки в іноземних державах.

Перше питання, яке постає при вирішенні питання доцільності одержання правової охорони на технічне (технологічне) або художньо-конструкторське рішення, - це визначення можливості одержання такої правової охорони взагалі. Тобто необхідно відповісти на такі запитання:

• чи відповідає технічне рішення критеріям охороноспроможності;
• чи можна скласти формулу винаходу так, щоб вона забезпечувала правовий захист з достатньою широтою?
• чи можна виконуючи вимоги національних законодавств про повноту розкриття суті винаходу, скласти опис винаходу, не розкриваючи при цьому повністю секретів, що унеможливлюють його несанкціоноване копіювання?
• чи можливий контроль за використанням винаходу за готовим продуктом?

Технічне рішення (технологічне або художньо-конструкторське рішення), на яке передбачається одержати правову охорону має бути достатньо значимим в об`єкті комерційної реалізації (наприклад, технології або продукції, що поставляється на експорт). Якщо в такому об`єкті є декілька технічних рішень, значимість яких недостатньо велика, то може бути доцільним одержання патенту на кожний із цих рішень і забезпечення захисту такого об`єкта пакетом патентів.

Немає сенсу патентувати в іноземній державі винахід, якщо патент на нього можуть легко обійти конкуренти.

Якщо на поставлені запитання дано позитивну відповідь, тобто технічне рішення патентоспроможне, патент може надати достатньо повну і широку охорону, а також існує можливість проконтролювати використання винаходу, що захищається патентом (встановити порушення патенту), і таким чином об`єкт, у якому використано технічне рішення, є конкурентноспроможним на ринках реалізації, то треба шукати відповіді на наступні питання:

• яка конкретна мета патентування?
• в яких країнах доцільно патентувати винахід?
• яку процедуру патентування вигідно використовувати і чим треба керуватися при виборі?
• на який вид об`єктів промислової власності доцільно одержати правову охорону?
• на які кошти проводити патентування?

Відповідаючи на поставлені запитання, необхідно враховувати, що патентна політика будь-якого підприємства (підприємця) має бути тісно пов`язана з його основною програмою діяльності як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках. Важливим є також і основна направленість його діяльності.

Наприклад, патентна політика підприємства, основною сферою діяльності якого є науково-технічна діяльність без виробничої бази, буде відрізнятись від патентної політики підприємства, що виробляє конкурентноспроможну продукцію на основі своїх науково-технічних розробок.

Як показує досвід іноземних фірм, позитивні фактори від патентування спрацьовують тільки за умови професійної організації дій, направлених на забезпечення комплексної охорони прав на об‘єкти промислової власності. Сукупність таких дій та заходів і визначають те, що зветься патентною політикою.

З якою ж метою доцільно планувати патентування в іноземних державах і які попередні заходи слід здійснити?

По-перше, планувати одержання правової охорони на винахід доцільно з метою експорту продукції.

Патентна охорона підвищує шанси виходу на ринок з такою продукцією, дозволяє розширити обсяги продажу, зайняти на ринку стійке положення, а у випадку недобросовісної конкуренції - прийняти належні заходи для її припинення. Надійна патентна охорона продукції, що експортується, є не тільки гарантом її новизни і високих техніко-економічних показників, але і сертифікатом лояльності виробників аналогічної продукції, які виступають в якості конкурентів на одному і тому ж ринку. Вона грає роль своєрідної реклами і свідченням правої культури виробника-експортера, який має наміри в своїй комерційній діяльності додержуватись своєрідних “правил гри” і здійснювати її в межах, передбачених відповідними правовими нормами. Враховуючи зазначене, патентна охорона є одним із засобів формування сприятливого режиму для зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

При вирішенні питання щодо одержання патентної охорони експортної продукції необхідно враховувати перспективність експорту - передбачається експорт за разовим контрактам чи передбачається стабільний експорт у державу патентування. При разових поставках продукції не завжди доцільно здійснювати патентування, що потребує значних фінансових витрат. При постійному експорті продукція, яка має патентну охорону, дає впевненість в тому, що ніяка конкурентна продукція не з`явиться на вибраному ринку. Крім того, прибуток, який одержано від реалізації запатентованої продукції, звичайно вище, ніж від продукції, що не має охорони. Тому при плануванні діяльності підприємства, пов‘язаної з експортом продукції, вирішувати питання її правової охорони не тільки доцільно, а і необхідно.

Важливим питанням при плануванні експортної діяльності підприємства є забезпечення “патентної чистоти” експортної продукції. З метою уникнення неприємних наслідків порушення патентних прав, що належать на територіях, куди передбачаються поставки експортної продукції, третім особам, необхідно проводити спеціальні патентні дослідження. З цією метою доцільно використовувати державні стандарти України ДСТУ 3575-97 “Патентні дослідження. Основні положення і порядок проведення” та ДСТУ 3574-97 “Патентний формуляр. Основні положення. Порядок складання та оформлення”, які з 1 січня 1998 р. були введені в дію наказом Держстандарту України від 6 червня 1997р. №327.

У цих стандартах знайшли відображення нові правові відносини, що виникають на всіх етапах життєвого циклу створюваних об‘єктів, здійснена гармонізація термінів та визначень з чиннім законодавством України. Для роз‘яснення положень стандартів розроблені “Методичні рекомендації. Проведення патентних досліджень”, які є порадником для користувачів ДСТУ 3575-97.

По-друге, велике значення має патентна охорона науково-технічних розробок при плануванні продажу ліцензій на технології, що розроблені на основі таких розробок і мають об’єкти промислової власності, які можуть одержати правову охорону.

В умовах недостатнього обсягу власного виробництва, протекціоністської політики урядів багатьох країн (високі митні збори, валютні, торгові та інші обмеження для ввезення товарів т. і.), а також, якщо експорт товарів став неможливим чи важким через небезпеку раптового погіршення кон`юнктури та пов`язаних з цим збитків, продаж іноземним фірмам ліцензій як мета патентування стає альтернативним експорту продукції.

Передача патентних прав здійснюється шляхом видання дозволу на використання винаходу (ліцензії) на підставі ліцензійного договору. Ліцензійний договір є угодою сторін, відповідно до якої одна сторона (Ліцензіар), яка є власником виключного права на використання винаходу, надає, за обумовлену винагороду, дозвіл (ліцензію) в певних межах використовувати об`єкт іншій стороні (Ліцензіату). Крім того, за умовами ліцензійного договору, Ліцензіату може надаватися право використовувати секрети виробництва (“ноу-хау”), які містяться в технології поряд із запатентованими винаходами, знаком для товарів та послу, що використовується для маркування продукції по ліцензії і який добре відомий на ринках реалізації цієї продукції, надаватись технічна допомога для забезпечення випуску продукції по ліцензії, поставлятись обладнання тощо. Вартість правової охорони об`єкта ліцензій звичайно входить в загальну вартість ліцензії і спеціально обумовлюється у ліцензійному договорі. Звичайно, вартість прав, що передаються за ліцензійним договором, може становити від 10 до 50% від вартості всього ліцензійного контракту.

При визначенні об’єктів для патентування з метою продажу ліцензій необхідно враховувати міру готовності об`єкта техніки до промислового використання.

Необхідно зазначити, що міжнародний досвід свідчить - патентування з метою продажу ліцензії використовують невеликі фірми, які спеціалізуються тільки на наукових розробках. Фірми, які мають виробничу базу, розглядають можливість продажу ліцензії в якості допоміжної. Продаж ліцензій на технології вони використовують, як водиться, тільки на межі морального старіння технології або продукції, що виробляється за цією технологією. Вважається, що експорт конкурентоспроможної продукції більше задовольняє підприємство в одержанні прибутків.

По-третє, іноді підприємство проводить патентування винаходів з метою створення сприятливого клімату для подальшого виходу на ринок.

Такі дії доцільно розглядати в якості попередніх заходів в багатоаспектній маркетинговій політиці підприємства. Патентування винаходів відіграє роль своєрідного зондажу ринку з метою спостереження за потенціальними конкурентами і досить ефективної реклами нового товару в широкому розумінні цього поняття ( як продукції, що виробляє підприємство, так і результатів науково-технічної діяльності). Такі заходи можуть бути направлені як психологічний вплив на конкурентів, попередження про подальші кроки патентовласника і своєрідний сертифікат новизни товару. Патентування винаходів “про всяк випадок” може розглядатись для створення позитивного іміджу підприємства. Таке патентування свідчить про фінансову стабільність підприємства, тому що таку “ірраціональну”, на перший погляд, політику, може дозволити собі не кожний підприємець.

По-четверте, можливо використовувати патентування в метою витіснення конкурентів і захоплення ринку (так звана політика “експансії”).

Така тактика, по суті, вбирає в себе раніше наведені прийоми і направлена, головним чином, на придушення конкурентів з боку національних виробників. Таку ж мету може переслідувати і “патентне блокування”. Цей прийом використовується для блокування наукових розробок конкурентів в різних галузях науки і техніки.

По-п’яте, питання патентування винаходу можуть розглядатись також при експонуванні продукції на міжнародних виставках, ярмарках, оскільки метою експонування, частіше всього, є наступна реалізація продукції за кордоном.

При загальному і конкретному дослідженні ринків, перспективних для комерційної реалізації винаходу, необхідно враховувати циклічність розвитку економіки країн, періоди криз, депресій, пожвавлення і піднесення. Наведенні вище державні стандарти України і методичні розробки стануть в пригоді для проведення таких досліджень ринків.

Необхідно зазначити, що питання одержання патентної охорони на об’єкти промислової власності в іноземних державах можуть поставати перед підприємствами різних форм власності і напрямків діяльності. В кожному окремому випадку необхідно вирішувати ці питання виходячи з конкретних обставин.

Наприклад, при вирішенні питання одержання правової охорони результатів науково-технічної діяльності, необхідно:

• виявити перспективні для патентування об’єкти ще на початковій стадії розробки на підставі докладних патентних досліджень;
• визначити стратегію для одержання ефективної правової охорони, що надасть можливість найбільш раціонально реалізувати результати науково-технічної діяльності;
• обрана стратегія одержання охорони має включати три головних аспекти:
  • функціональний - вид правової охорони - патент на винахід, корисну модель, промисловий зразок, свідоцтво на топографію інтегральної мікросхеми, або охорону в якості “ноу-хау”, строки і системи патентування, які доцільно використовувати;
  • географічний - в яких державах доцільно одержати правову охорону;
  • фінансовий - на які кошти проводити заходи по охороні і сплачувати збори за підтримання чинності охоронних документів .
• опрацювати питання виплати винагороди авторам (винахідникам);
• чітко визначити майбутніх власників виключних прав, джерела фінансування заходів, що необхідно здійснити для одержання ефективної правової охорони об‘єктів промислової власності;
• визначити шляхи проведення рекламних заходів в залежності від мети, що поставлена.

Наведені заходи – основні але далеко не обмежуються зазначеним.

Особливу увагу необхідно приділяти питанням охорони інтелектуальної власності, створеної під час міжнародного науково-технічного співробітництва. Це стосується:

• визначення спільних результатів науково-технічної діяльності;
• визначення розробок, права на які належать кожній із сторін співробітництва;
• визначення правовідносин щодо майбутніх розробок, які можуть з’явитись після закінчення співробітництва;
• визначення основної стратегії набуття правової охорони на спільні розробки як на територіях держав сторін, що здійснюють співробітництво, так і на територіях держав, що можуть бути потенціальними ринками для комерціалізації результатів співробітництва ;
• визначення територій, на які можуть розповсюджуватись права на спільні розробки;
• визначення джерел фінансування для набуття прав на спільні розробки та розподілення доходів від комерціалізації таких розробок
• вибір виду охорони;
• порядок подання заявки на об’єкт промислової власності з урахуванням національних законодавств сторін;
• порядок виплати авторської винагороди.

Подібні питання необхідно вирішувати і спільним підприємствам в їх діяльності.

Основою правового регулювання цих питань мають бути конкретні договори про співробітництво, розроблені з урахуванням положень підписаних міжурядових угод щодо науково-технічного співробіт- ництва, національного законодавств держав-сторін співробітництва.

Вибір держав патентування та виду правової охорони

При визначенні держав патентування, необхідно приділити увагу вивченню стану промисловості в державі, напрямкам її технічного і промислового розвитку. Винахід доцільно патентувати у тій країні, де розвинута галузь промисловості, до якої належить запропонований до патентування об`єкт або проводяться наукові дослідження чи технічні розробки в напрямах, до яких належить об’єкт патентування.

Підставою для вибору держави патентування може бути, як вже зазначалось, і традиційний експорт продукції, до якої належить винахід.

Пропозиції з боку іноземних партнерів щодо купівлі ліцензії на результат науково-технічної діяльності чи щодо поставки продукції, що містять об’єкт правової охорони, зокрема винахід, також можуть бути підставою для патентування винаходів. Необхідно визначати доцільність патентування також у тих державах, де знаходяться дочірні підприємства фірми-покупця, а також у державах, куди передбачається експорт продукції по ліцензії, якщо умовами ліцензійного договору передбачено такий експорт або продаж субліцензій.

У ряді випадків одержання правової охорони на об`єкт промислової власності у тій чи іншій країні залежить від національних патентних законодавств. Зрозуміло, що в державі, яка не має патентної системи, охорона прав на об`єкта неможливий.

Вибір виду правової охорони залежить:

• від об’єкту правої охорони;
• від національних законодавств держав, в яких визначена доцільність отримати правову охорону.

Необхідно враховувати, що у багатьох країнах поряд з патентною охороною винаходів можлива охорона прав на корисні моделі. На відміну від винаходів, для визнання технічного рішення корисною моделлю, допускається менш високий рівень винахідницької творчості, а також менш суворі вимоги по новизні. Тому при вирішенні питання про охорону об`єкта промислової власності доцільно враховувати і можливість одержання охоронного документа на корисну модель.

Для охорони зовнішнього вигляду продукції, яка відрізняється оригінальним дизайном, доцільно розглядати можливість одержання патенту на промисловий зразок.

Для досягнення комплексної охорони експорту чи продукції по ліцензії, можна передбачити реєстрацію знака для товарів та послуг в державі, де передбачалася комерційна реалізація.

Таким чином, захищаючи об`єкт комерційної реалізації кількома видами охоронних документів, досяга- ється максимальний ефект у конкурентній боротьбі за ринок.

Вибір процедури патентування

Наступний етап - це вибір відповідної процедури патентування. Процедура патентування вибирається залежно від передбачених ринків збуту об`єкта техніки, строків оформлення і подання заявки на патент, умов одержання патентів, вимог патентних законодавств країн, їх участі у міжнародних та регіональних договорах з охорони промислової власності, належності коштів на патентування та інших факторів.

Звичайно національні законодавства в галузі промислової власності регулюють тільки дії, що підпали під юрисдикцію цієї країни. Отже, патент на винахід є дійсним тільки в тій державі, у якій державне патентне відомство надало патент, і не є дійсним в інших державах. Враховуючи це, охорону винаходу необхідно одержувати у кожній окремій державі.

Патентування винаходів в іноземній державі може бути здійснено з використанням таких процедур патентування:

1. Патентування винаходу, промислового зразка відповідно до вимог національних законодавств держав патентування (традиційна система патентування).
2. Подання міжнародної заявки на винахід відповідно до вимог Договору про патентну кооперацію (РСТ).
3. Використання процедури, передбаченої Гаазькою угодою про міжнародну реєстрацію промислових зразків.
4. Патентування з використанням процедур, що передбачаються регіональними угодами: Європейською патентною конвенцією (ЄПК), Євразійською патентною конвенцією (ЄАПК), Угодами Африканської організації інтелектуальної власності (ОАРІ) і Африканської регіональної організації з охорони інтелектуальної власності (АRIPO).

Патентування винаходів відповідно до вимог національних законодавств держав патентування

Патентування винаходів, промислових зразків в окремій державі відповідно до вимог національного законодавства (традиційна процедура) до 70-х років ХХ століття часу було єдиною можливістю одержання правової охорони іноземними заявниками на зазначені об’єкти.

Незважаючи на те що на цей час більшість винаходів патентуються з використанням різних міжнародних і регіональних угод, патентування винаходу за традиційною процедурою залишається дуже важливим інструментом патентного захисту і ще довго не втратить своєї актуальності. У деяких випадках вибір заявником цієї процедури є найбільш доцільним, а інколи і єдино можливим.

Відповідно до цієї процедури, заявка на видачу патенту на винахід подається заявником в патентне відомство кожної із держав патентування. У більшості випадків національні патентні законодавства передбачають в обов`язковому порядку ведення всього діловодства за заявками на одержання патенту, починаючи з подання заявки і закінчуючи одержанням патенту і підтримкою його чинності, виключно через патентних повірених цієї держави. Це пояснюється тим, що діловодство по заявками регламентується великою кількістю підзаконних нормативних актів, інформацією про які іноземний заявник не володіє.

Для того, щоб заявка була прийнята іноземним патентним відомством , вона має відповідати всім передбаченим законодавством формальним вимогам. Як правило заявка має містити заяву, опис винаходу, формулу винаходу, креслення, якщо вони необхідні для розуміння опису, реферат, легалізовану копію первинної заявки, що була подана в іншу державу для встановлення пріоритету, переклад заявки на офіційну мову держави патентування (переклад може надійти протягом установленого строку після подання заявки), довіреність патентному повіреному, документ про сплату відповідного збору. Деякі національні законодавства передбачають подання декларації про авторство, передаточний акт, якщо право на одержання патенту передається.

Заявка має стосуватись одного винаходу або групи винаходів, пов‘язаних єдиним винахідницьким задумом.

Національні законодавства встановлюють спеціальні вимоги до опису винаходу і формули.

Законодавство багатьох країн, передбачає складання докладного і повного опису винаходу. Опис має розкривати суть винаходу чітко і ясно, таким чином щоб середній спеціаліст у даній галузі міг здійснити винахід не докладаючи творчих зусиль. Незважаючи на цю вимогу національних законодавств, заявник має пам‘ятати, що секрети виробництва (типа "ноу-хау), які можуть мати самостійну цінність, по можливості не повинні розкриватися в описі винаходу.

Вимоги до складання формули винаходу, яка може розглядатись як частина опису і має правове значення, також встановлюються національними законодавствами. Як правило, формула визначає межі прав патентовласника і знаходиться в кінці опису. В законодавствах різних державах така кінцева правова частина опису має різну назву, наприклад, “патентні вимоги”, “предмет патентування”, “ми патентуємо”, “формула винаходу” тощо. Основні вимоги до такої правової частини опису можна звести до таких:

• вона має бути повною - включати всі суттєві ознаки винаходу, не тільки загальні, а і окремі;
• лаконічною - має визначати суть винаходу без зайвих слів, складатись, за встановленими національними законодавствами, вимогами;
• достатньо широко визначати права заявника але в межах опису винаходу;
• визначеністю - всі ознаки, що характеризують винахід, мають чітко визначати межі прав заявника і бути достатніми для здійснення винаходу;
• відповідати вимоги “єдності винаходу” - в одному документі, і відповідно в формулі, не може міститись іншого винаходу, незалежного від основного.

Правила до викладення формули, що знайшли відображення в різних національних законодавствах, прийнято умовно розділяти на декілька систем викладення формули винаходу. Всі національні законо- давства передбачають багатоланкові формули. Система, що прийнята в європейських державах, дістала назву “германська”, “формула з виділеною новизною” або “логічна”. Така система прийнята у державах Європи (крім Великобританії), а також Японії, Аргентині, державах СНД. Але, навіть в тих державах, де формула має основні риси “європейської формули”, національні законодавства передбачають свої особливості. В США і деяких інших державах прийнята, так звана, “американська формула”. Необхідно зазначити, що на цей час в США допускається також “американська формула” з проявами рис “європейської”. В Великобританії - “британська”. Для цієї системи складання формули характерно поєднання ознак “європейської формули” і “американської”. Окремий пункт формули складається за правилами “американської формули”, а принципи побудови всієї формули наближаються до “європейської”.

Кожна з цих систем має свої особливості, які проявляються як в принципах складання головного пункту формули так і взагалі всієї формули.

Перелік документів, необхідних для подання заявки на патент, а також вимоги до їх оформлення встановлюються національними законодавствами. За процедурою оформлення документи розподіляються на такі, що:

• підписуються тільки заявником і / чи винахідником;
• оформлюються у присутності свідків;
• підлягають нотаріальному оформленню;
• підлягають консульській легалізації в іноземних консульствах і посольствах.

Звичайно патентні закони містять характеристику ознак (критеріїв патентоспроможності), яким має відповідати технічне рішення для визнання його винаходом і видачі на нього патенту. У різних державах підхід до критеріїв патентоспроможності різний, проте їх можна звести до трьох основних критеріїв: новизна, винахідницький рівень (неочевидність) і промислова придатність. Прийнято розрізняти новизну: абсолютну, відносну, локальну (місцеву).

1. Абсолютна світова новизна передбачає недопустимість розкриття відомостей щодо винаходу у публікації в жодній країні світу, а також винахід не повинен відкрито використовуватись в жодній країні.
2. Відносна світова новизна передбачає недопустимість розкриття відомостей щодо винаходу у публікації в жодній країні світу, проте відкрите використання винаходу розглядається як обставина, що порочить новизну, тільки, якщо воно мало місце у країні патентування, а факт використання винаходу за кордоном не впливає на оцінку його новизни.
3. Локальна (місцева) новизна передбачає невідомість винаходу тільки у межах країни патентування.

В національних законодавствах країн світу чітко визначають три види експертиз, за якими проходить процедура розгляду заявок на винаходи в національних патентних відомствах : явочна (реєстраційна), відкладена та перевірочна системи.

Явочна система характеризується тим, що патент на винахід, видається без перевірки технічного рішення щодо відповідності його критеріям патентноспроможності. Проводиться тільки перевірка заявки щодо формальних вимог, після чого видається патент під відповідальність заявника.

Перевагою цієї системи є досить невелика вартість та швидкість одержання патентних прав. У чистому вигляді така система використовується в таких державах як Греція, Італія, Латвійська Республіка, Литовська Республіка та інш. Недоліком такої системи є те, що патент може бути легко оскаржений в суді і визнаний недійсним.

Перевірочна система експертизи відрізняється тим, що після експерти за формальними ознаками технічне рішення детальною перевіряється щодо відповідності його критеріям патентноспроможності. Перевага перевірочної системи - можливість одержання “міцного” патенту. Тобто такого патенту, який досить важко оскаржити. При цьому заявник має одразу сплатити досить великі патенті збори і експертиза може тривати від 3 до 7 років. В чистому вигляді така процедура діє в США, з деякими особливостями в Фінляндії, Швеції, Іспанії, Індії, Австрії.

Відкладена система експертизи з’явилась дещо пізніше. Ця система передбачає експертизу за формальними ознаками, публікацію всіх заявок, що подаються у Відомство, через 18 місяців, встановлення тимчасової правової охорони з дати публікації заявки до моменту видачі патенту, проведення за клопотанням заявника експертизи по суті (на відповідність критеріям патентоспроможності). Клопотання подається у відповідності до національних законодавств в строк від 3 до 7 років. Цей строк достатній для оцінки необхідності одержання патенту. Переваги цієї системи в тому, що заявник одержує тимчасову правову охорону і має можливість оцінити ефективність винаходу, здійснити кроки для його комерційної реалізації. В разі порушення прав заявника після опублікування заявки або відомостей про неї, він має право на відшкодування збитків особою, що знала або одержала письмове попередження про наявність заявки на розгляді в патентному відомстві.

Аналіз діючих в світі систем експертизи показує, що кожна країна використовує таку систему, яка є найбільш раціональною і вигідною для національних заявників. Основна умова - не порушувати основних принципів Паризької Конвенції по охороні промислової власності. Кожна держава - член Паризького Союзу має можливість відповідно до своїх національних потреб визначати ті чи інші особливості своєї патентної системи.

Більшість держав учасниць Паризького Союзу запровадили відкладену систему експертизи або змішану.

Наприклад, Бельгія має два види патентів. Один строком дії 6 років видається, якщо заявник не подав клопотання щодо проведення пошуку. Якщо клопотання подається і патентний збір сплачено - то проводиться пошук. Заявник має змогу внести корективи в матеріали заявки. Патент в результаті цих процедур видається строком дії 20 років. Але цей патент не вважається таким, за заявкою на який проведена повна експертиза.

Франція має, систему проміжну між явочною і перевірочною.

Швейцарія має також проміжну систему між явочною і перевірочною. Але ця система докорінно відрізняється від системи Франції. Повна експертиза проводиться за заявками на винаходи, що стосуються годинників і текстильної промисловості.

В 1995 року Нідерланди, одна із країн з класичною відкладеною експертизою, запровадила цікаву систему видачі патентів, направлену на підтримку національних заявників. Паралельно з патентом строком дії 20 років, який можна отримати, за відкладеною експертизою, запроваджено патент строком дії 6 років, який видається без проведення експертизи заявки по суті за явочною системою. Переваги цього “короткого патенту” активно пропагуються Патентним відомством Нідерландів. Цей патент дає змогу заявнику швидко отримати права і почати їх використовувати. Одночасно можна подати заявку на той же винахід до Європейського патентного відомства і отримати патент строком дії 20 років. У разі видачі патенту строком дії 20 років “короткий патент” припиняє свою дію.

Необхідно сказати, що заявник має змогу одержати “міцній” патент, за яким здійснено перевірку критеріїв патентоспроможності в державі - учасниці Європейської патентної Конвенції, подаючи заявку за системою РСТ та в Європейське патентне відомство.

При патентуванні винаходів в іноземних державі необхідно брати до уваги, наприклад, такі відомості:

• існує можливість патентування винаходів, що експонуються на міжнародних виставках з використанням виставочного пріоритету. У більшості країн строк виставочного пріоритету складає 6 місяців;
• при патентуванні винаходів у США заявниками можуть виступати тільки дійсні автори винаходів (якщо заявником в Україні є юридична особа, до дати подання заявки необхідно вирішити питання щодо прав на заявку або патент в США і після подання заявки оформити передаточний акт) (ст. 111, Звід законів США, Розділ 35, Патенти);
• не може бути одержано патент у США, якщо дата подання заявки, по якій було заявлено конвенційний пріоритет, пізніше дати одержання патенту по тотожній заявці в Україні або в іншій державі (ст. 102 d, Звід законів США, Розділ 35, Патенти).

Заявниками винаходу в іноземних державах можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи. Питання про зміну заявника при патентуванні винаходу за кордоном має бути вирішено по узгодженню із заявником в Україні. Ця зміна має бути оформлена відповідним договором або передаточним актом.

Вартість одержання правової охорони на винахід в одній державі з використанням традиційної процедури з моменту подання заявки до одержання охоронного документа становить від 3 до 8 тис. дол. США. В цю вартість входить і сплата послуг патентного повіреного в державі патентування.

Матеріали заявки заявник готує самостійно чи користуючись послугами патентних повірених, що зареєстровані у патентному відомстві України. Підготовка матеріалів заявки передбачає складання опису винаходу і формули, а також необхідних юридичних документів, відповідно до вимог законодавств країн патентування.

<<Назад